"Вищі істоти керуються соромом, а нижчі - страхом".
(Володимир Солов'йов "Обгрунтування добра").
Зерно, посеянное в Вечность,Я – гостья на большом пиру…
Любовь моя - мое отечество,
Дрожит и стонет на ветру.
И пыль звезды, и травомёдье,
И слез моих живой поток, -
Когда-нибудь и вы уйдёте,
Но не теперь, управит Бог!
Так бесконечность на виду
У самой малости распятой
Начертит путевые карты
Ей на страду иль на беду.
Но чья-то беглая ладонь
Виски, хранящие надежду,
Целует нежно, нежно, нежно…
Что усмиренный дух мятежный
Вбирает благовестный звон.
Не упустить и сохранить,
Сберечь связующую нить.
По ней идут из глубины
Мои святыни и миры,
Мои спасители и судьи,
Мои грехи в часы распутья,
Мои высоты и паденья –
Судьбы моей стихотворенье…
(Ірина Шимко)
Яке блаженство думати про вас!
Занурюватись в повінь ваших рук!І душами сплітатися і враз
Зневажити всі примхи всіх розлук!
Яке блаженство думати про вас!
Яке блаженство думати про вас
І уявляти весняне цвітіння!Коли духмяні черешневі тіні
Сягають неба в світанковий час!
Яке блаженство думати про вас...
Яке блаженство думати про вас,
Та хто ви? - талий сніг на Благовістя,
І вже не серце, а торішнє листя
Шепоче в скверах стомленого міста :
Яке блаженство думати про вас...
(Ірина Шимко).
Сьогоднішні думки :
"Якщо творчість вища за самого творця, це зайвий раз підтверджує Боже начало
творчості". (Ірина Громовенко);Цинізм в нашому суспільстві зашкалює, а люди , які не миряться з цим і намагаються щось зробити ,справляють враження "дурників"... Але що б було, якби не ці "дурники"?! Дон Кіхот не найулюбленіший мій герой, і я ніколи не сподівалася, що на чахлому Росинанті сидітиму я зі своїм зболілим списом ( як це може бути "зболілий спис"? а болить...).Я слухаю, до чого ми прагнемо, а бачу, що робимо - від цієї подвійності зривається серце. Тіло, не скероване душею - мертвотне. Я не хочу брати участь в змертвінні власної країни.
Понеділкові роздуми :
Жили на світі дві сестри. Обидві гарні-гарненні! І душа в кожної була Божа. Тільки доля їм випала непроста , бувало, що і кров'ю власною вмивалися - і не те, щоб зненавиділи самі себе, а всередині щось зламалося...Не бережуть себе - то хату підпалять ( хвали Господа, в кожної своя), то розуму шукають в далеких краях - на власний не сподіваються, то так збайдужіють - що нічого вже й не треба. Біблію, правда, раз-по-раз, читають, але сильно сперечаються - хто Каїн, а хто Авель! Одна на одну кивають... Одна сестринства зрікається, а друга - наполягає на старшості. Краса тим часом сходить, хвороба точить...До Євангелія ніяк не дійдуть, хоча в хаті лежить, спільне. Батька шкода, бо добрий. Бодай дослухаються, а Він простить...
Боже,Боже, дай сили вижить.
Звали їх Україна і Росія.
Вівторковий спогад :
Під зеленим абажуром колись...
А ще щемить. Ще мить і...
згодом згадка-загадка;
Пальта навпаки. Шарфики бантиком на вушанці.
Нема шани!
...Так-таки? Саме такі...
"Во даєш!". Вода є. Ціле водоймище. Ми ще...
Напівмлосні дискотіні, тупотіння.
Тільки ж тільки!
Напівп'яне шепотіння : "Ах, піано...".
І рука ,і очі
Серед ночі - до несхочу.
Проціджую світлококтейль крізь мруживо очей,
У відчинене вікно віє віхола зівяла...
Мало, мало. До ранку мало.
Навколо танці, солодощі на таці,
Шампанське, кава, пепсі-кола -
Можна інколи...
А розмови, а розмови - ЗМОВА!
Під зеленим абажуром - зажура.
Про таємне товариство - бешкет!
Про підвищення свідомості! А відомості?!
Та хіба воно все збудеться? Забудеться!
Дехто пам'яті позбудеться. Дехто...
А тепер в поети!
Ну та Бог йому суддя, а не я.
А розмови, а розмови :
інтелект - умова!
Кафка під каву,
Гессе під месу.
Медитації...
- А якщо про самогубство?
- Так, постав будь ласка, вершки на тацю і...
Чортове колесо вверх!
Далеко видно - та вниз тепер.
Отак і крутись -
чортова вісь! -
То вгору,
то вниз.
Та неодмінно вниз!
Отак і живеш,
хоч віри не ймеш.
Та є надія...
А дії?
Пальта навпаки.
Шарфики бантиком на вушанці...
(Ірина Шимко-Громовенко).
